Коли минуло
п’ятдесят днів, усі учні Іісуса разом з Матір’ю Божою та деякі святі жінки й
іудеї, які ввірували в Нього, зібрались в одному домі на Сіонській горі –
всього близько 120 осіб. Як завжди, вони молилися і чекали зішестя Святого
Духа, як обіцяно було Господом. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова
зірвалась, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явились їм язики
поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони
сповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти
давав.
У цей час був
іудейський празник П’ятидесятниці, встановлений в пам’ять дару іудеям закону на
горі Сионський, і в Єрусалимі з цієї нагоди перебувала сила людей з різних
країн. Почувши незвичайний шум у повітрі, люди почали сходитись до будинку, де
були апостоли. Вони почали дивуватись, бо кожен із них тут почув, що вони
розмовляли їхньою власною мовою.
Усі
збентежилися та й дивувалися, та й казали один до одного: «Хіба ж не галілеяни
всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує власну мову, що ми в ній
народилися? Парфяни та мідяни, та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та
Каппадонії, Понту та Азії, і Фрігії, та Памфілії, Єгипту й Лівійських земель
край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби – усі чуємо
ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!»
...
Читати далі »
