Пресвята Діва, після введення Її в Єрусалимський храм, залишалася в храмі під опікою священнослужителів і проводила час за молитвами, читанням Святого Письма і рукоділлям. З переказів відомо, як Святій Дівчині виповнилося 15 років, коли за іудейськими звичаями дівчата виходили заміж, первосвященики оголосили їй, що вона вже не може лишатися в храмі і має обрати собі чоловіка. Пресвята Діва відповіла їм, що будучи посвячена Своїми батьками Богу, вона бажає назавжди залишатися дівою. Тоді священики вирішили заручити Марію з благочестивим старцем, з роду Давида на ймення Іосиф, який мав охороняти Її і бути тільки мнимим чоловіком. У Назареті, в домі праведного Іосифа, Пресвята Діва не міняла свого способу життя; Вона увесь свій час проводила в молитві, займалась рукоділлям і читала святі книги. Для Неї дім Іосифа був як храм молитовний, з якого вона нікуди не виходила і ні з ким не розмовляла, лише з дочками Іосифа.

У Галілейське місто Назарет, у дім Іосифа до святої Діви Марії шостого місяця по зачаттю Іоанна Хрестителя був посланий Архангел Гавриїл. Ввійшовши до Діви Марії, він промовив: «Радій, благодатная, Господь з Тобою! Ти благословенна між жонами!» Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати, що б означало це привітання. Ангел промовив до неї: «Не бійся, Маріє,   бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина народиш, і даси йому ймення Іісус. Він же буде Великий, і Сином, Всевишнього званий, і Господь Бог дасть йому престол батька Давида. І повік царюватиме він у домі Якова і царюванню його не буде кінця». А Марія озвалась до Ангела: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?..» І Ангел промовив їй у відповідь: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне Тебе, через те й Святе, що народиться, буде Син Божий. А ото твоя родичка Єлисавета – і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. Бо для Бога нема неможливої жодної речі!» А Марія промовила: «Я ж Господня раба: Нехай буде мені згідно словом твоїм! (Лук. 1:28-38). І відійшов від неї Ангел і Свята Діва пустилась до родички своєї Єлизавети. Єлизавета зустріла її такими словами: «Благословенна ти між жонами, і благословен Плід утроби Твоєї» (Лук. 1, 42).

А Марія промовила: «Величає душа Моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його!» (Лук. 1, 46-50).

Святкування Благовіщення Пресвятої Богородиці відбувалося з самого початку створення Християнської Церкви. В Назареті, на тому місці, де Архангел благовістив Діву Марію, побудований храм в пам’ять Благовіщення Богородиці.

У Vст. Анатолій Константинопольський, у VІІ – Андрій Єрусалимський, у VІІІ – св. Дамаскин, у ІХ – Феофан та інші написали чимало хвалебних пісень на честь Благовіщення Богородиці, якими нині Церква прославляє подію Благовіщення.

Тропар свята:

Днесь спасіння нашого начало і від віку таїнства явління:
Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує.
Тому й ми з ним до Богородиці закличимо: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.