12 липня — день пам'яті апостолів Петра і Павла. Святий Петро (до хрещення — Симон) — брат апостола Андрія Первозванного. Спочатку він жив звичайним життям, разом із братом рибалив. Але настав день, коли Андрій Первозванний, який першим почув заклик Ісуса Христа, привів до Сина Божого і Петра. І Петро став одним з перших дванадцятьох апостолів Господа. Під час своїх мандрів Ісус якось запитав учнів, за кого люди його визнають і за кого визнають його учні. Відповіді були різні, але жодна з них не була близькою до істини. І лише учень Петро сказав: «Ти — Христос, Син Бога живого». Христос сказав у відповідь: «Блаженний ти, Симоне, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але мій небесний Отець»

Саме йому Ісус Христос по закінченні Таємної вечері напророчив, що Петро зречеться тричі Господа ще до того, як заспівають півні. Так і сталося, як сказав Син Божий: Ісуса Христа схопили, а Петра, який назирці пішов слідом, упізнали люди. Він тричі зрікся Господа, та ще й заприсягся, що не знає Ісуса. Ці три страшні зречення були «анульовані» лише після вознесіння Ісуса Христа, який наділив Петра пастирською владою. Від цього моменту й почалася проповідницька діяльність Петра в країнах Сходу

На відміну від апостола Петра, святий Павло не був знайомий із Ісусом Христом за життя й не був у числі його перших дванадцятьох апостолів. За походженням він був із багатого римського роду, заробляв на життя тим, що виготовляв намети. Павло спочатку ненавидів перших християн, оскільки був відданий іудейській вірі, навіть брав участь в арештах християн у Єрусалимі та побитті первомученика Стефана, Одного разу він відправився в Дамаск з метою переслідування християн, але дорогою побачив чудесне світ ... Читати далі »

У Михайлівському храмі с.Біличі відбулися святкові богослужіння з нагоди празника Святої Трійці. Перший день П’ятидесятниці – неділю, церква присвячує на славу Пресвятої Троїці. У цей день прихожани освятили у храмі зілля, яке допомагає при різних хворобах. Другий день – понеділок, на славу Духа Святого, від чого називається Духовним Днем. У цей день після Богослужіння настоятель храму о.Павло освятив у сестриці: Диню Ніну, Михалусь Ольгу, Панасюк Тетяну; і братчики: Митинського Олега, Зелінського Андрія, Сахарука Миколу, Касянчука Антона. Настоятель побажав їм всім міцного здоров’я, Божого благословення, наснаги і сили, які допомагають їм творити на благо храму, і «многая-многая і благая літа».

Марина Іщик

Дорогі брати і сестри!

Щиро вітаю Вас із великим християнським святом Святою Трійцею. Цієї світлої літньої днини разом із зеленню у ваші домівки приходить мир, радість, спокій, Божа ласка і благодать. Трійця – це родинне свято, адже кожен відвідує своїх рідних і вітає із цим торжеством. П’ятидесятниця – це ще й подвійне свято, яке символізує і славу Пресвятої Трійці і зішестя Святого Духа на апостолів.

Нехай у цей «зелен день» людські серця наповняться добром, щирістю, любов’ю. Бажаю Вам зустріти і святкувати Святу Трійцю у гарному, піднесеному настрої, зі світлими помислами і вчинками.

Хай Трійця Свята в любові єднає
Парафію нашу в єдину родину,
А мир, мов голубка над нами літає
Ми Богу возносим молитву уклінно.

Протоієрей Павло Мельник

Коли минуло п’ятдесят днів, усі учні Іісуса разом з Матір’ю Божою та деякі святі жінки й іудеї, які ввірували в Нього, зібрались в одному домі на Сіонській горі – всього близько 120 осіб. Як завжди, вони молилися і чекали зішестя Святого Духа, як обіцяно було Господом. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалась, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явились їм язики поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

У цей час був іудейський празник П’ятидесятниці, встановлений в пам’ять дару іудеям закону на горі Сионський, і в Єрусалимі з цієї нагоди перебувала сила людей з різних країн. Почувши незвичайний шум у повітрі, люди почали сходитись до будинку, де були апостоли. Вони почали дивуватись, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою.

Усі збентежилися та й дивувалися, та й казали один до одного: «Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує власну мову, що ми в ній народилися? Парфяни та мідяни, та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадонії, Понту та Азії, і Фрігії, та Памфілії, Єгипту й Лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби – усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!» ... Читати далі »