|
 Андрій з роду
єврейського, з Віфсаїди Галілейської, рибак і брат Апостола Петра. Спочатку він
був учнем Іоанна Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Іісуса, що
проходив, сказав: «Ото Агнець Божий!», Андрій пішов за Іісусом і став його
першим учнем. Він названий Первозванним. Коли Іісус проходив біля моря
Галілейського, то Петро і Андрій ловили рибу. Господь їх покликав за Собою,
сказавши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей!» (Матв. 4:18-19).
Він займає
друге місце серед Апостолів. Христос дав Апостолам владу над нечистими духами,
щоб їх виганяли вони, щоб уздоровлювали всіляку недугу та неміч всіляку (Матв.
10:1). В числі чотирьох учнів Господа Андрій удостоєний довір’я слухати
пророцтво Його про майбутню долю Церкви і світу (Марк.13:3-5).
Зіславши на
Апостолів Духа Святого, Іісус Христос, разом з іншими Апостолами, дав Андрію
владу прощати гріхи (Іоанн. 20:23). Слово Боже Андрій проповідував у багатьох
країнах Азії та Європи. Для проповіді Євангелія він здійснив три подорожі до
Єрусалима.
Перша подорож
була в Антіохію Сирійську, в Тіану, в Синоп. З Синопа Первозванний поїхав в
Амасію, що на березі Понта; відвідав також Трапезунд, звідти попрямував до
Іверії, а далі в землю Парфян і повернувся до Єрусалима на свято Пасхи.
Після празника
П’ятидесятниці святий Андрій вирушив у свою другу подорож для проповіді
Євангелія і побудови Церков. З Єрусалима він знову прибув в Антіохію Сирійську,
в Ефес, у Лаодикію, в Нікею, де Апостол пробув два роки і багатьох язичників
навернув до віри Христової. Далі попрямував до Нікодимії. Звідти відплив морем у
Віфанське місто Халкидон, потім відвідав Іраклію і Амастирду, в якій залишався
тривалий час, просвіщаючи багатьох світлом Євангелія.
Із Амастриди
прибув у місто Харакон. Далі поплив до Синопа. З великим успіхом проповідував
віру Христову в Неокесарії, дістався до міста Самосата у Вірменії, звідти
повернувся в Єрусалим на празник Пасхи.
Із Єрусалима
Андрій Первозванний вирушив у третю і останню свою подорож для навернення в
Христову віру язичників і іудеїв. Прибув в Едес, відвідав Сванетію, дійшов до
Осетин. Із Осетії вирушив до Абхазії і зупинився в місті Севасті (Сухумі),
звідси морем дістався до землі Джієстов. Далі відвідав приморське місто Воспор
(Керч). Прямуючи вздовж південного берега Тавриди, відвідав Феодосію, а далі
рушив до Херсонеса. Припускають, що далі Апостол поплив по Дніпру в Скіфію. З
описів письменників ІІІ ст. Іполіта і Оригена відомо, що Первозванний Апостол
відвідав місця, де згодом виник Київ. Літописець Нестор оповідає: «Бачите гори
ці, ‑ сказав Апостол своїм учням, ‑ на цих горах засяє благодать Божа, і буде
великий город і багато церков буде споруджено Господом». На місці, де перебував
Апостол, він поставив хрест і побудував храм Апостол Андрія Первозванного. Від
гір Київських Апостол Андрій пішов до озера Ільменя. Повернувшись у Херсонес,
святий Андрій знову відвідав Воспор, звідти переплив Понт і втретє побував у
Синопі, де вже утвердилось християнство. Далі він відвідав Візантію. Там він
рукоположив єпископа Стахія, одного з 70 учнів Христових. З Візантії
Первозванний прибув у Фракійське місто Іраклію і там багато язичників навернув
до віри Христової. Потім Апостол утвердив віру християнську в Пелепонесі і в
Ахейському городі Патрах. Тут начальник області, злий язичник Егей, побачивши,
що багато язичників стали вірити в Христа і в тому числі його дружина, посадив
апостола до в’язниці. Та в’язниця для апостола стала храмом, куди сходились
християни послухати спасительне слово Апостола. Тоді Егей засудив Первозванного
до страти розп’яттям на Хресті. Оскільки хрест, на якому він був розп’ятий, мав
форму літери Х, він називається хрестом Апостола Андрія. Два дні тривали
страждання Андрія, він же до самої смерті продовжував навчати людей, що
юрмились біля хреста. 30 листопада (13 грудня за новим стилем) 70 року по Р.Х.
Апостол помер. Пресвітери і диякони Ахайські поховали святе тіло Первозванного
й описали історію його мук в невеликому
посланні, яке збереглося до наших часів.
У 355 році по
Р.Х. мощі Андрія Первозанного були перенесені в храм святих Апостолів між
гробницями святого Євангеліста Луки і святого Тимофія – учня Апостола Петра.
Цар
Константій, довідавшись від одного священика про мощі Апостола Андрія і Луки,
організував їх перенесення в храм святих Апостолів. Від часу перенесення мощів
святого Апостола Андрія Первозванного пам’ять про нього почали святкувати 30
листопада (13 грудня за новим стилем) ще
урочистіше. В IV ст. святі отці Григорій Богослов, Іоанн Золотоуст, Прокл та
інші прославляли Андрія Первозванного в своїх проповідях. У V ст. Анатолій
Константинопольський, VІІ – Андрій Єрусалимський, у VІІІ – Іоанн Дамаскін,
Герман Константинопольський написали багато хвалебних пісень, які нині співають
у Православній церкві на честь Андрія Первозванного. 8 травня 1208 року, за
часів хрестоносців, мощі Первозванного були перенесені до Італії в місто
Амальфи. Голова Первозванного за імператора Царграда Константина перенесена в
Рим, де і зараз знаходиться у Ватиканському базелиці святого Петра.
Частину мощей
святого було передано в Росію. У Московському Успенському соборі зберігається
кисть від правої руки його, яку приніс в благословення царю Михайлу Федоровичу
від вселенського Патріарха Парфенія архімандрит Солунський Галактіон. Частина
мощей була прислана як священний дар Святійшому Синоду із Єрусалима, які нині
зберігаються в срібному ковчезі в Синодальній палаті.
Велика
прихильність стародавніх християн до Апостола Андрія Первозванного зберегла в
переказах для нащадків зовнішній образ його: він був великого зросту, трохи
згорблений, очі мали благодатний вираз, брови,волосся і борода густі.
Так само, як
західні християни з особливою вірою звертаються до Апостола Петра, котрому вони
приписують заснування Церкви Римської, східні християни з особливою любов’ю
вшановують Андрія Первозванного, який обійшов кордони Православної церкви.
30 листопада (13
грудня за новим стилем) у Константинополі
патріарх служить урочисту літургію, яка буває чотири рази на рік: на Пасху,
Різдво Христове, на П’ятидесятницю і 30 листопада. Служить патріарх і 12
архієреїв.
В день пам’яті
Андрія Первозванного Церква прославляє його: «Тебе, первозванного знайшов
Христос, як найкращого тайнослужителя, Андрію Славний, що повеління Його щиро
по всьому світу проповідував, облітаючи, як на крилах, просвітив громади
народів і сподобив нашу землю своїм завітанням і благовістям Христовим. Ублагай
Господа, щоб подав нам велику ласку».
Тропар свята:
Як Первозавнний з апостолів і як верховний брате, Владиці всіх, Андрію, молися,
мир вселенній дарувати і душам нашим велику милість.
|
