Духовне читання

Категорії розділу

Духовне навчання і виховання [21]Діяільність служителів і парафіян церкви [3]

Форма входу

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наша візитка

Код візитки

НАШЕ ОПИТУВАННЯ

Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 91

Прогноз погоди

Публікації

Головна » Статті » Духовне навчання і виховання

Поет – священик

Віктор Мельник – настоятель Свято-Вознесенського храму міста Нововолинська відомий не лише своєю місіонерською діяльністю. Він – талановитий поет,поетичний псевдонім Віктор Малик,  чиї вірші сповнені філософською глибиною, тонким відчуттям світу, глибокою вірою в Бога.

У своїх сонетах автор розглядає болючу тему, яка хвилювала усіх поетів усіх часів – його місце у цьому світі, його призначення.

***

Ти – дійсний золотошукач.

У лихоманці, у надії
Своє знаходиш, більше сієш.
Ти –наглядач і спотикач.

Ти радість бачиш, також плач
Ти вірно підкоряєш мрії.
Ні жар, ні студ, ані завії
Не глушать твій передавач.

А мо…, ти медіум блаженний,

Контакт землі й небесних піль.
Ти бідний, але не нужденний,

В тобі усього світу біль.

Дендрон в тобі, аксон і синапс.
Ти – інформатор благочинний.

 

***
Ти бачиш глибше, вище далі.
Людських резонів санітар.
Ти сам – незведений вівтар
В пастушій буді й царській залі.

В тобі вогонь і слова чар,

Тривоги радісні й печалі,
І нечисть в серці і коралі.
Тебе не звабить гонорар.

Гріхи фільтруєш всього світу,

Відчув амброзію й нектар,
Простолюд для тебе – Божі квіти,
 
Бо ти священик і вівчар.
Ну що ці заздрі й недолугі,
В яких обідрані Поп-Руги.

Поєднання в одній людині священика і поета на перший погляд здається дивним і не зовсім природним, згадуючи Єсенінські слова: «Дар поета ласкать и карябать, роковая на нём печать…». Проте своїми глибокими віршами Віктор Мельник стверджує зворотне:

Ти є відлюдник, ти – поет,

Самітник ти в юрбі сточолій,
Ти, мов кобзар, шукаєш волі,
Ти – етик, богослов, естет.

Господь вручив пріоритет.

Неси сутужно, ти ‑ не кволий.
Лиш не забудь – гріх довгоплий,
Вклади енергію в сонет.

Ти з кужелем, мов древня Парка,

Дзвенить веретено в руках
І ножиці у тебе шпаркі.

Стулив – щось переходить в прах.

Ти вічного життя навчаєш,
Сьогодні кличучи до раю.

У розумінні автора священик і поет мають спільне призначення – будити Божу іскру у кожній людині, вказувати шлях до вічного життя – такий лейтмотив багатьох його сонетів.

Поет воює з цілим світом.

Де більшість – там і глупота,
Якби ж церковна простота,
А то все під лукавим цвітом.

А він у змозі запалити

Минулі пагубні літа.
Немає буднів, лиш свята.
Для нього люд, що власні діти.

Він розгребе стрімкі завали

Гидотних тем й живих словес.
І рейки править, ложить шпали.

Він свідчить, що Христос воскрес.

Почуй і ти цю ніжну душу,
Не кидайте пташа в калюжу.
Категорія: Духовне навчання і виховання | Додав: Lexandr (23.05.2012)
Переглядів: 437 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Пошук

Наші партнери

res.160011.0.1376b8cb285f4fe2ea8361c3cfaa9348.1874466166