Щодня з новин радіо, преси, телебачення чуємо статистичні дані проявів вандалізму, нападів, пограбувань, насильств, вбивств, спричинених підлітками. Збільшення контингенту правоохоронних сил, посилення судових інстанцій не можна вважати засобом розв’язання проблеми. Звір, загнаний до клітки, залишається звіром. Тут потрібні заходи, іншого характеру. І розпочинаються вони в родинному середовищі.

Родина є першою ланкою молодого покоління. Саме тут прищеплюються моральні принципи, тут навчаються правил поведінки, які зберігаються і в старшому віці. В родині розкривається серце, складаються звички, пробуджується розум та виковується характер.

Духовне і моральне оточення, в якому дитина провела свої перші роки, зберігає свій великий вплив на дальше її виховання. Перші ідеї та враження назавжди залишаються в душі дитини. Тому ці ідеї та враження мають бути будуючими для дитини, а не руйнівними.

Сім’я людська в очах Божих має велику ціну. Діти – це нові душі, що приходять у світ, плід нашого сімейного життя, і подружжя відповідає за їх виховання для майбутнього служіння Богу і людям. Наше молоде покоління буде здоровим духовно і морально тоді, коли наріжним каменем родинного життя буде Бог, з Його благодатними дарами любові, правди, милосердя, пошани, чистого сумління. Дійсність переконує, що щастя чи лихо дітей, піднесення чи занепад країни залежить у першу чергу від того, яке місце в родині відведено Богу, молитві, Церкві.

Переймаючись болем за душі маленьких громадян України під час недільних богослужінь часто задаю питання батькам (якщо вони є у храми), а найчастіше – бабусям:

- Де ваші діти, де ваші внуки?

Чому вони сьогодні не разом з вами на богослужінні? Чи знаєте ви, чим вони зараз зайняті? Чим заповнюють свої голови, а головне – душі?

Адже найперший і найголовніший принцип життя – життя у Христі. Якщо ми будемо мати усе: довге життя, багатство і славу, визнання, але не будемо мати Христа, ми не матимемо життя. Живе по-справжньому тільки той, хто живе з Христом. Впустіть, дайте дозвіл Йому увійти в серце, в розум, в почуття, в усі наміри та цілі життя. В Одкровенні 3, 20 Христос каже: «Я стою під дверима (серця) та стукаю, коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього увійду і буду вечеряти з ним, а він зі Мною». В простих наших справах, таких як дорога, вечеря, навчання, робота, сімейні турботи, виховання дітей тощо, якщо з Христом, - просто і легко. «Для мене життя – то Христос, а смерть то надбання» - сказав апостол Павло (Філіп. 1:21). Бо нема іншого імені під Небом, даного людям, котрим належало б нам спастись. Він – Єдиний посередник поміж Богом та людьми, що віддав Себе для вилуплення усіх, Котрий хоче щоб усі люди спаслись та досягли пізнання правди. Він також Єдиний заступник за нас перед Богом, бо Кров Його є більш промовляючою, ніж кров Авеля. Якщо кров Авеля кликала до Бога, а душі вбитих за Слово Боже вимагали помсти та суду за їх пролиту кров, то Кров Христа навпаки. Кров Христа і сьогодні є промовляючою за прощення гріхів тих, хто кається в них. Цю владу і право Він надбав ціною власного життя, віддавши його за спасіння людства. В день свого вознесіння на небо Христос про це засвідчує Своїм Апостолам:

- Дана мені всяка влада на небі і на землі. Тож ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх дотримуватися усього, що Я заповів вам (Матф. 28:18-20).

У недільній школі, якою я дуже переймаюсь, намагаємось переконати дітей довірятись Єдиному Богові так, робив і умів цар Давид. Він покладався на Господа, Який сказав: «Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе!» (Пс. 32:8). І, озираючись на пройдений шлях, Давид міг сказати: «Уявляю я Господа перед собою постійно» (Пс. 16:8). Цим Давид підтверджує, що Господь вів його все життя. Діти доповнюють нашу розмову: «Апостолам Іісуса Христа теж було добре: Сам Господь жив із ними впродовж трьох років. Водив їх за Собою, пояснював усе, виправляв, коли вони помилялись, захищав їх від неприємностей.»

Додаю: «Так, це правда. Хоч одного разу Він сказав їм, що незабаром піде від них на небо. Як же вони залишаться без Нього?!»

Та Іісус заспокоїв їх такими словами: «І вблагаю Отця Я, - і Втішителя іншого дасть вами, щоби з вами повік перебував, - Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його і не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває й… навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив» (Ів. 14:16-17, 26).

Та не тільки Давидові й апостолам пощастило у цьому житті. Адже Бог стає небесним Отцем для кожного, хто вірою приймає Іісуса. Він любить нас і піклується про усіх нас. Він не хоче, щоб ми залишалися на самоті в цьому складному світі. Тому Він обіцяв кожному, хто довірить Йому своє життя, послати Духа Святого, Котрий стане його особистим провідником по життю, поки ми не прийдемо у небесну країну.

Іісус, за моїм проханням, увійшов у моє життя і став моїм керівником. Незважаючи на те, що я не бачу Його очима, я завжди відчуваю й бачу серцем, як Він незримо керує моїм життям, допомагає, підказує, підбадьорює і підтримує.

А пастир є найкращим прикладом для своєї пастви. Ми постійно наголошуємо дітям, щоб звіряли свій шлях з Писанням, а Писання закликає не ходити нас на зібрання грішників (Пс. 1:1), не поділяти з ними їхні ідоли (1Кор. 15:33: Як. 4:4). Закликаємо більше прагнути до пізнання Бога й внутрішньої духовної краси. Тоді і буде розуміння, що таке радість, і сатана не зможе вкрасти те, що належить нам від Бога. Частіше схиляйтесь в молитві до Бога й у любові до людей. Адже Дух Божий живе у кожному віруючому в Іісуса Христа й учить людей розуміти слово Боже – Біблію.

Тому недільна школа Свят-Михайлівського храму с. Біличі старалася за роки своєї роботи робити все залежне, щоб навчити дітей вірити в Бога, мати надію на спасіння душі, любові до ближніх та бути гідними громадянами нашої держави та добрими парафіянами своєї церкви.

Наші основні роботи заключалися в правильному поданні Закону Божого, Біблії та інших церковних книг та наукових програм. А також ми використовуємо свою методику ведіння уроків та готуємо свої сценарії та книги для дітей про віру в Бога. Тому ми використовували всі методи для надання найбільшої інформації для учнів. Перше ми робили заняття. Після заняття організовували підготовку до празників, учили вірші, пісні, готували сценки, малювали самі собі малюнки, та готували одяг для тих, що будуть виступати. Тобто, була зацікавленість дітей не тільки у поданні Священного Письма, але закріплялося це все духовними оповіданнями та сценками та піснями і віршами, які вони готували і заняття ставало інтересним і дуже успішним. Велику допомогу нам надає те, що маємо свого керівника хору та концертмейстера які віддають для дітей свою енергію та науку, яку вони знають. У нас беруть участь абсолютно всі діти. Ми їх заохочуємо тим, що вони говорять вірші і співають разом з усіма. Може в деякій мірі хор звучить не професійно, але дух і бажання цих дітей, які співають дуже великі і це нам допомагає їх згуртувати і готуватися дуже серйозно до всіх заходів, які ми проводимо.

Зазвичай ми проводимо заходи до відкриття нового навчального року, всі великі та двунадесяті празники, а також престольний празник, до річниці Т.Г. Шевченка, а також беремо участь у заходах, що готує Палац культури релігійної тематики а також беремо участь у всіх фестивалях єпархії.

Якщо нас запрошують у іншу церкву на престольні свята, ми готуємо програму для цього празника із віршами, піснями… Ці зустрічі нас дуже гуртують і діти дуже хочуть поїхати у наші святині та готуються до цього як духовно так і морально. Коли приходить цей захід то вони стараються з усіх сил щоб показати висоту нашого навчання у нашій школі.

З великою любов’ю діти ідуть на заходи до церкви, тому що в ній будуть їхні батьки та родичі і вони на цей день стараються зробити все, щоб бути в церкві та вистояти службу і після цього привітати всіх парафіян та поспівати їм духовні пісні.

Наша церковна громада дуже радо сприймає виступи дітей, а також їм дякують і дають дітям подарунки за гарні виступи.

Найкраще вдається нам привітання на Різдвяні свята тому що діти відпочивають на канікулах і їх приходить дуже багато не тільки з недільної школи, але й їхні друзі та інші діти, які приходять з батьками. На Пасху також привітання і благословення священика пасхальним яйцем та подарунками. Це стає таким добрим звичаєм, і вони знаючи, що це обов’язково буде ідуть і несуть і свої яйця, щоб показати як вони виготовили писанки. З такою любов’ю відносяться і парафіяни, які частково покривають витрати на навчання дітей в недільній школі, книги і подарунки.

Тому ми вбачаємо в цьому велику допомогу для храму, для парафіян, а також і для самих дітей, які духовно збагачуються і стають духовно досконалішими.

Тому я хотів би, щоб ви побачили віхи нашої недільної школи, які ми зробили за ці роки. Надамо деяку справку, де наші діти виступали і де славили Бога у своєму серці.