Найщасливіша мить, коли до серця мого
Торкається Господь. Його живі слова
Звучать як дзвін, і лагідно, і строго.
В Його присутності все мертве ожива.
Хто вірить щиро Богові на слово,
Святі обітниці у серці береже –
Побачить переміни загадкові
В житті своєму, не колись, а вже.
Бог є Сонцем Правди, Шляхом, Істиною, Життям!
Святість – це здатність кожного з людей, об’єднаних навколо Бога, як центру нашого існування, вбирати в себе промені Сонця Правди, які йдуть від Господа, не відбиваючи їх і не гасячи, але запалюватися тими променями і нести далі світло добра і любові. Це також здатність не словами й повчанням, а кожним своїм кроком і поглядом свідчити: Бог є, і Бог є Любов, і Бог є Світло, яке в пітьмі сяє і, жодна темрява, не може погасити цього Світла.
Ми живемо в надзвичайно складний час, коли життя людей зазнає стрімких змін, руйнуються звичні стереотипи, норми, моральні принципи. Жорстокість, насильство, брутальність дедалі більше заповнюють суспільство. Усе це змушує нас повернутись обличчям до церкви, до християнської етики. Про необхідність гуманізації нашого суспільства та про виховання на засадах християнської моралі піднімається питання, як у державних документах, та і у виступах діячів науки і культури.
Усе більше мудрих людей усвідомлюють незаперечну істину – слід звернутися до Бога, до християнської педагогіки і шукати шляхи подолання насильства у вічній Книзі Мудрості та Життя – Біблії.
Першим найголовнішим принципом є віра в Бога, а Бог – це любов, Бог безмежно любить цей світ, тому створив його таким прекрасним.
Безмежні простори, квітучі сади, високі гори, глибокі моря – свідчення величі та краси Всемогутнього Бога Творця. Адже Він створив світ за Своїм Словом. Господь сказав, і утворилася земля, розквітли сади, засвітило сонечко, защебетали пташки, і все почало славити свого Творця.
Але Бог задумав створити людину, яка б жила на цій чудовій землі. І створив її із земного пороху. Це було найкраще творіння Бога. Людина ж повинна виконувати Божі заповіді: вони надзвичайно прості, проте виконати їх буває, ой як непросто, але можливо! Слід лише вчасно розпочати процес виховання дитини. Тож рушаймо в дорогу, нехай життєва стежинка приведе Вас до Божого храму мудрості, де з вами завжди будуть Віра, Надія, Любов.
Лише Господь може зробити чистим ваше серденько і зберегти його. Через те цар Давид і молився: «Серце чисте створи мені Боже».
Завдання батьків, «обожити дитину», закласти віру в Бога, усвідомити в собі духовне начало.
Навчити дитину робити хресне знамення, чинно поводитися в храмі – це потрібні речі. Але не менш важливо сформувати її морально-духовний світогляд. Виховати справжньою людиною, християнином. Тут у нагоді стануть оповідання Бориса Гонаго, які простими життєвими історіями торкаються найтонших струн дитячої душі.
«Якщо ми хочемо мати добрих, божих дітей, як пише Марія Комуницька в посібнику «Переповідь Біблії дітям», то ми повинні брати їх з собою до церкви, як лише прийдуть до розуму. Дитина має обов’язок уже з семи років ходити на Службу Божу. Перші враження, які переживає дитина, лишаються в душі на все життя. Дитина, яка в дитячому віці ходила завжди на Службу Божу зі своїми родичами, пізніше ніколи не пропустить її. І якщо дитина навчиться шанувати обов’язки щодо Бога, то вона буде сповняти і обов’язки, які має щодо своїх родичів. Дитину треба вчити цього не лише словом, але й власним прикладом.
Не шкодуймо дитину раніше підняти в неділю, не побиваймося, що холодно чи спека і чи вистоїть дитина довго в церкві. Пам’ятаймо просьбу нашого Спасителя: «… Не бороніть дітям приходити до Мене, бо таким належить Царство Небесне»»
Даруй нам, Боже, мудрості
Й любові усім дай!
В смиренні та покірності
До Себе наближай!
Використана література:
Найкраще творіння. Шевчук Марійка.
Уроки віри митрофорного протоієрея о. Віктора (Марничака).
Могіль Людмила, вчитель недільної школи.
| 
