Свв. Мефодій і Кирило, які народилися в місті Солунь у Македонії, вважаються просвітителями слов'ян, оскільки вони перші поширили між слов'янськими племенами їхньою мовою вчення Іісуса Христа. Вони жили в IX ст. й належали до багатої і знатної родини. Старший з братів, Мефодій, був призначений грецьким імператором начальником слов'ян, що мешкали поблизу Солуня. Та він прийняв чернецтво і поселився на горі Олімпії, де проводив свої дні в молитві і вивчав Святе Письмо. Менший брат Константан (названий Кирилом при постригу в ченці) виховувався спочатку вдома, а з 13 років у Константинополі разом з грецьким імператором Михайлом. Він вирізнявся надзвичайним розумом, великими здібностями в навчанні Святого Письма і грецької та латинської мов. По закінченні курсу наук він одержав місце книгохранителя при церкві св. Софії, до того ж був учителем філософії в Константинополі, де скоро став відомим під ім'ям Константина Філософа. Йому було лише 24 роки, коли імператор послав його в Багдад, як найосвіченішого й надійного захисника християнства від сарацинських мудреців. Молодий філософ з радістю прийняв це запрошення і своїми мудрими відповідями переміг своїх супротивників, які до того його зненавиділи, що навіть хотіли отруїти. Але Коліф відпустив його з Багдада з повагою, і він благополучно повернувся в Константинополь, де його з урочистостями зустріли імператор, патріарх і народ, як поборника і захисника православ'я. Після повернення в Царгород Константан поселився на горі Олімп разом зі своїм братом Мефодіем, і вони оддалік од мирської суєти ще глибше почали вивчати закони Христа і готуватись до апостольських проповідей. У 857 році прийшли до імператора Михайла посли від хазар і попросили імператора прислати їм наставників, які б навчили їх істинній вірі. Вибір царя і патріарха випав на Константина, і він разом із Мефодієм вирушили до невідомої країни. Спочатку вони прибули в Корсунь (нині Херсонес біля Севастополя) і в цьому місті допомогли перенести мощі Св. Климента, єпископа Римського. Частину святих мощей вони взяли з собою і відвезли в Рим. Господь Бог благословив їх, і вони багатьох із хазар охрестили. їхній князь прийняв християнство, з почестями відпустив проповідників і письмово подякував імператору за те, що той прислав таких мудрих і вчених людей. Коли святі вчителі повернулись в Константинополь, то були зустрінуті з великими почестями як апостоли. їм обом було запропоновано єпископський сан, але на них чекала інша діяльність. У той час Борис, князь болгарський, бажаючи прийняти християнство, звернувся до грецького імператора з проханням прислати йому християнських наставників. До Болгарії вирушив Мефодій, і цар Борис прийняв від нього хрещення. Його приклад наслідували Моравія та інші слов'янські племена. Константин створив слов'янську азбуку, яка відома під назвою кирилиці, і переклав св. Євангеліє з грецької мови на старослов'янську. Він почав свій переклад з Євангелія Іоанна Богослова: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог був Слово!» Це були перші слова Святого Письма, написаного церковнослов'янською мовою.
Брати провели більше чотирьох років у Моравії і Паннонії (сучасна Угорщина) і за цей час переклали слов'янською мовою Євангелію, Апостол, Псалтир, Часослов, Служебник і ввели богослужіння рідною для них мовою. Великі християнські вчителі зустріли опір західного католицького духовенства, яке доводило, що літургію можна служити лише трьома мовами, якими був зроблений напис на хресті Господньому, тобто єврейською, грецькою і латинською. Константан же обстоював, що Господь прийшов спасти всі народи, і тому кожен народ повинен прославляти його своєю рідною мовою. Слов'янські вчителі змушені були їхати в Рим, щоб захистити свою святу справу. В той час Папою був Адріан II; він ласкаво зустрів Мефодія і Константина, підтримав їхній переклад і розпорядився, аби в церквах Св. Петра і Св. Андрія служили обідні служби слов'янською і латинською мовами. Таке рішення збадьорило святих проповідників, та невдовзі Константан, здоров'я якого було підірване подорожами і трудами, захворів, постригся в ченці під ім'ям Кирило, і на 42 році 14 лютого 869 року помер. Залишаючи світ з надією на милість Божу, передав розпочату ним справу старшому братові, заповідаючи йому й надалі проводити проповіді Слова Божого серед слов’янських народів. Сам Папа відслужив похорон за участю всього духівництва і поховав його в Римі у церкві святого Климентія.
Після смерті Кирила Мефодій був посвячений Папою Римським у сан єпископа Моравії. Він приїхав у Паннонію до князя цієї області Коцелю, який сам прийняв християнство і ревно прагнув поширити його в своїх володіннях, але й він нічого не міг вдіяти проти підступного духовенства. Св. Мефодій був висланий у Швабію, де пробув понад два роки. Папа його звільнив, але він знову зазнав гонінь і був оббріханий перед грецьким імператором, який викликав Св. Мефодія в Константинополь. Виправданий патріархом і імператором, він знову вирушив у слов'янські землі, завершив переклад Святого Письма слов'янською мовою, тобто тих книг, які не встиг перекласти Кирило. Він поширив християнство не лише в Моравії і Паннонії, але і в Хорватії, Далмації і Чехії. Відчуваючи свою кончину, Св. Мефодій обрав двох своїх учнів і заповів їм продовжувати його справу. Він управляв слов'янською паствою 16 років і помер 6 квітня 885 року в Велеграді. На його похороні служба відбувалась трьома мовами: грецькою, латинською і слов'янською. Відтоді слов'янські народи згадують своїх блаженних вчителів Свв. Мефодія і Кирила з почуттям вдячності. В Росії, яка також зобов'язана їм своєю духовною освітою, з 1863 року в пам'ять тисячоліття Росії встановлено щорічно відзначати 11 травня пам'ять Свв. Мефодія і Кирила як першовчителів і просвітителів слов'янських.
