Духовне читання

Категорії розділу

Дитяча сторінка [1]
Тема дня [33]
Новини парафії [11]

Форма входу

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наша візитка

Код візитки

НАШЕ ОПИТУВАННЯ

Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 92

Прогноз погоди

Символ віри

Про віру

Хвала Богові, наша віра християнська, православна розповсюдилась майже по всьому світі. І ми повинні берегти її і любити Бога та Православну Церкву над усе, хоча б навіть довелось страждати і умерти за це від безбожних людей.

Ми називаємось християнами, тому що віруємо в Господа нашого Іісуса Христа, Сина Божого, і цілим серцем приймаємо святий закон Його.

Ми називаємось православними християнами, тому що віруємо в Бога і прославляємо Його істинно, (правильно), так, як вчили нас вірувати Святі Апостоли, як пояснили Вселенські Собори, Святі Отці і Учителі Церкви.

Але є християни, що вірують неправильно в Бога, що змінили науку Христа і прийняли звичаї, незгідні з переданням Єдиної, Святої, Вселенської і Апостольської Церкви. Вони називаються інославними християнами. До таких християн належать: римо¬-католики, уніати, лютерани і інші. Щоб відзвичаїти інославних християн від їх­ніх помилок, Свята Православна Церква вмовляла, переконувала їх залишити свої помилки але вони, через свою гордість, не захотіли зрозуміти доброго наміру Церкви Православної. Тоді Церква, за словом Христа, відлучила їх від себе.

***

Навчитись істинній вірі в Бога найкраще за допомогою Символа віри, бо Символ віри — це короткий, точний і ясний зміст того, в що повинен вірувати православний християнин. Символ складений Святими Отцями Першого і Другого Вселенських Соборів. Вселенський Собор — це зібрання Архіпастирів, Пастирів і Учителів Хрис­тиянської Церкви, в міру можливості з цілого світу, для затвердження істинного вчення і для застереження віруючих від будь-яких помилок у вірі в істинного Бога. 1-й Вселенський Собор відбувся в місті Никеї, в Малій Азії, в 325 році, при імператорі Костянтині Великому, 2-й Собор був у Константинополі в 381 році. «Собор» — це зібрання предстоятелів Церкви, тобто Єпископів. «Вселенський Собор»означає зібрання Єпископів, по можливості, з усіх християнських земель.Наука, викладена на цих двох Вселенських Соборах про те, як і в що повинен християнин вірувати, називається «Символом Віри».

Символ Віри

Символ Віри складається з 12 частин, або членів. Читається він так:
  1. Вєрую во Єдінаго Бога Отца, Всєдєржітеля, Творца нєбу і зємлі, відімим же всєм і нєвідімим.
  2. І во Єдінаго Господа Іісуса Хріста, Сина Божія, Єдінороднаго, Іже от Отца рождєннаго прєждє всєх вєк. Свєта от Свєта, Бога істінна от Бога істінна, рождєнна, нє сотворєнна, Єдіносущна Отцу, Імже вся биша.
  3. Нас раді чєловєк, і нашего раді спасєнія сшєдшаго с нєбєс, і воплотівшагося от Духа Свята і Марії Деви, і вочєловєчшася.
  4. Распятаго же за ни прі Понтійстєм Пілате, і страдавша, і погребенна.
  5. І воскрєсшаго в третій дєнь, по Пісанієм.
  6. І возшєдшаго на нєбєса, і сєдяща одєсную Отца.
  7. І пакі грядущаго со славою судіті живим і мєртвим, Єгоже царствію нє будєт конца.
  8. І в Духа Святаго, Господа Животворящаго, Іже от Отца ісходящаго, Іже со Отцем і Сином спокланяема і славіма, глаголавшаго пророкі.
  9. Во Єдіну, Святую, Соборную і Апостольскую Цєрковь.
  10. Ісповєдую єдіно крещєніє, во оставлєніє грєхов.
  11. Чаю воскресєнія мєтрвих.
  12. І жизні будущаго века. Амінь.
  1. Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба й землі, всього видимого і невидимого.
  2. І в Єдиного Господа Іісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця рожденного перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, Єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
  3. Він для нас, людей, і для нашого спасіння з небес зійшов, і тіло прийняв від Духа Святого й Марії Діви, і став людиною.
  4. І Розп’ятий був за нас при Понтійському Пілаті, і страждав, і був похований.
  5. І воскрес у третій день, як було написано.
  6. І вознісся на небо, і сидить  праворуч Отця.
  7. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і царству Його не буде кінця.
  8. І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через Пророків.
  9. Во Єдину, Святу, Соборну й Апостольську Церкву.
  10. Визнаю єдине хрещення на відпущення гріхів.
  11. Чекаю воскресіння мертвих.
  12. І життя будучого віку. Амінь.

З Символу Віри ми бачимо, що він говорить: 1) спочатку про Бога взагалі і, зокрема, про Першу Іпостась Святої Тройці, про Бога Отця (1-й член); про Другу іпостась, Сина Божого, Іісуса Христа (члени: 2, 3, 4, 5, 6 і 7 й); 3) далі, про Третю Іпостась, Духа Святого (8-й член); 4) про Церкву Христову і її установи — Таїнства (члени 9 і 10) і 5) про прийдешнє життя людей (члени 11-й і 12-й).

Перший член Символу Віри

«Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба й землі, всього видимого й невидимого».

«Вірую в Бога». Не всі люди визнають існування Бога, деякі вважають, що Бога взагалі немає. Ми, християни, визнаємо і маємо впевненість, що Бог існує. Це і ми висловлюємо в словах «Вірую в Бога».

Про сутність Божу

Люди, що вірують в Бога, вірують в Нього по-різному, деякі вважають Його істотою духовною, інші духовно-тілесною, треті — істотою матеріальною; надаючи Йому не однакові, а різні властивості.Господь Іісус Христос навчав, що Бог є істотою духовною: «Бог є Дух» (Ін. 4: 24), сказав Він в розмові з самарянкою.

Бог, коли з’являється людям, то іноді приймає видимий образ. Так Авраамові Бог з’явився у постаті трьох подорожніх, у вигляді людському, до Мойсея на горі Хорив, Бог говорив з купини, тобто з палаючого куща терну.Бог, хоч за Своєю сутністю є духом, може приймати на Себе будь-який вигляд або образ, коли являється людям.

***

 

«Вірую в Єдиного Бога»… Частина людей вірує, що богів є багато. Деякі вважали за богів сонце, місяць і зорі, їм поклонялись і приносили жертви. В інших краях люди поклонялись морю, вітрові, лісам, звірям, птахам, рибам і ін. Потім почали люди виробляти з дерева, з каміння, з металу ідоли — фігури всіх цих предметів, і шанувати за богів.Ми вважаємо, що ідоли є витворами самої людини, а ніякими не богами, інші ж предмети на світі — сонце і ін., як і весь світ, є творінням Божим. В Бога ми віруємо, що Він є єдиний і немає інших богів.

«Вірую... в Бога Отця»... В першому члені сказано «Вірую в Бога Отця» тому, що Бог-Отець Перша Іпостась Святої Троїці. Це значить, що крім Першої Іпостасі є в Богові інші: Друга і Третя. Ми віруємо в Бога єдиного в Своїй сутності, але в трьох Іпостасях.

Про Святу Троїцю

Священні книги Старого Завіту навчають нас тільки про Бога єдиного. Так, перша заповідь, яку отримав Мойсей на Синайській горі, говорить: «Я є Господь Бог твій» (Числ 20: 2). З цієї заповіді ми бачимо, що євреї повинні були вірувати тільки в Бога єдиного. Звідки ж ми знаємо, що Бог є в трьох Іпостасях?Тільки з Нового Завіту ми справді дізнаємось, що Бог існує в трьох Іпостасях —  Отець, Син і Святий Дух.

  1. Всі три Іпостасі з’явились під час хрещення Сина Господнього: Син Божий хрестився в Іордані від Іоанна; голос Бога Отця було чути з неба; Дух Святий зійшов з неба, у вигляді голуба (тому свято Хрещення Господнього зветься ще «Богоявленням»);
  2. Під час Тайної Вечері Іісус Христос, Син Божий, говорить: «Я ублагаю Отця, і іншого Утішителя дасть вам» (Ін. 14: 16);
  3. Під час останнього явлення Господь Іісус Христос наказує Апостолам навчати народи і хрестити їх «в ім’я Отця, і Сина і Святого Духа» (Мф. 28:19).

Тому ми віруємо в Бога єдиного в Своїй сутності, але троїчного в Іпостасях.

«Вірую... в Бога Вседержителя». Дехто з людей вірує, що світ, після його сотворіння, живе сам по собі, і Бог не втручається в справи світу. Однак, ми віруємо так: Бог в світі діє і тримає весь світ у Своїй владі.

Ми це знаємо з книг Старого й Нового Завіту. Бог опікувався людьми добрими й допомагав їм, іноді навіть чудесами: Авраама вивів з Харрана, щоб той пам’ятав істинного Бога; охороняв його в землі Ханаанській від язичників; зберіг Бог Іосифа в Єгипті; оберігав і єврейський народ, а коли єгиптяни почали пригнічувати євреїв, Бог вивів їх з Єгипту чудесним способом і так само допомагав їм завоювати землю Ханаанську.

В Новому Завіті Бог охороняє Немовля Іісуса від царя Ірода, охороняє неодноразово Апостолів. Сам Іісус Христос навчає в Євангелії, що Бог опікується всіма створіннями, а особливо людьми праведними.

Те, що Бог світом керує, можна також бачити і з кар Божих на людей. Коли зло дуже помножилось на землі і люди почали все робити всупереч волі Божій, Бог покарав їх потопом, коли нащадки Хамові почали будувати Вавилонську ве¬жу, що була немила Богові, Він змішав їх мови, коли євреї почали поклонятись ідолам, Він карав їх за допомогою язичників.

Така Божа опіка або турбота про праведників і про припинення зла зветься Промислом Божим.

«Вірую в Бога... Творця неба й землі, всього видимого й невидимого»

Деякі люди вважають, що світ існував вічно і виник сам по собі. Священні книги Старого і Нового Завіту навчають нас вірувати, що весь цей видимий світ створив Бог з нічого, тільки Своїм словом, устрій надав йому протягом шести днів (Бут. 1). З слова Божого ми знаємо і про невидимий світ, тобто про Ангелів, що і Ангелів сотворив Бог, в слові Божому вони іноді називаються святими Божими Ангелами. Про явлення Ангелів священні книги розповідають нам не один раз. Так, після осудження перших людей, до раю був приставлений Херувим; являлись Ангели Авраамові, пророкові Ілії, пророкові Ісаії, священикові Захарії, Діві Марії, Віфлеємським пастухам, мироносицям, Апостолам та ін. Ангели по своїй сутності — духи розумні і вільні, їх Бог посилає сповіщати і виконувати волю Його, тому вони називаються ще «службовими духами»; саме слово «ангел» означає «вісник». Імена Ангелів нам відомі тільки частково, найчастіше в священній історії згадуються Архангели Михаїл і Гавриїл. Всіх Ангелів — незчисленна кількість, вони поділяються на дев’ять чинів; вищі з ангелів звуться Херувимами й Серафимами.

Кожній людині дає Бог Ангела-Хранителя. Це ми знаємо зі слів Самого Господа Іісуса Христа: «Стережіться зневажити й одного з цих малих: бо кажу вам, що Ангели їх на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного» (Мф. 18:10).

Крім Ангелів добрих, є ангели злі, їх Бог сотворив також добрими, тільки вони вийш¬ли з послуху Богові, почали противитись Йому і стали  злими. Бог відцурався від них.

Другий член Символу Віри

«І во Єдінаго Господа Іісуса Хріста, Сина Божія, Єдінороднаго, Іже от Отца рождєннаго прєж­де всєх вєк. Свєта от Свєта, Бога істінна от Бога істінна, рождєнна, не сотворєнна, Єдіносущна Отцу, Імже вся биша».

«Вірую... в Єдиного Господа Іісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця рожденого перше всіх віків, Світло від Світла. Бога істинного від Бога істинного, Рожденного, Несотворенного, Єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося».

Коли ми промовляємо «Вірую в Сина Божого», то визнаємо, що існує Друга Іпостась Святої Троїці, Син Божий. Це ми знаємо із Слова Божого, частково зі Ста¬рого Завіту, а в основному — Нового. В Старому Завіті багато пророкував про Сина Божого цар і пророк Давид. В 109 псалмі він так говорить: «Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, поки не положу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх» (Пс.109:1).

В Євангелії Іоанна Богослова в кінці говориться: «А це написано, щоб ви увірували, що Іісус є Христос, Син Божий, щоб, віруючи, мали життя в ім’я Його» (Ін. 20:31). В тій самій Євангелії сказано, що Син Божий існує споконвіку, і що все, що сотворене, — сотворене через Нього (Ін. 1:1-3). Предтеча Іоанн свідчить про Іісуса Христа, що Він є Син Божий (Ін. 16:34). Апостоли також визнавали Іісуса Христа за Сина Божого. Христос одного разу запитав їх: «Ви за кого вважаєте Мене»? Апостол Петро відповів: «Ти Христос — Син Бога Живого» (Мф. 16:15-16). Сам Іісус Христос навчав народ про Себе, що Він є Син Божий, от що сказав Він Никодимові: «Так возлюбив Бог світ, що й Сина Свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3:16).

У Святому Писанні по Божому милосердю іменуються «синами Божими» праведники. Тільки Іісус Христос зветься Сином Божим не тому, що і Він був праведником, а тому, що народився від Бога Отця, і що з усіх синів Божих, праведників, тільки Він один народжується від Бога Отця, інші ж є тільки створіннями Божими. Друга Іпостась Святої Тройці іменується Сином Божим «Єдинородним».

«Вірую в Господа... Сина Божого» означає: ми віруємо, що Друга Іпостась, Син Божий, є Господь, тобто, Він має Божественну природу. Під час земного життя Іісуса Христа євреї, що не вірували в Нього, згоджувались, однак, визнати Його Сином Божим, як праведника і пророка. Але Сам Іісус Христос відповів їм, що вони помиляються, і вказав на слова пророка царя Давида в 109 псалмі, сказавши «Так, коли Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?» (Мф. 22: 5).

«Вірую… в Христа, Сина Божого». Про прихід на землю Сина Божого знаходимо пророцтва в Старому Завіті. 1) Першим людям Бог сказав в раю, що Нащадок жінки вразить диявола в голову; 2) через Мойсея Бог прорік, що Він пошле людям пророка з числа братії їх; 3) через пророка Ісаію звіщається, що Христос народиться від Діви; 4) через Михея, що Христос народиться в Віфлеємі; 5) через Даниїла, що Христос прийде на землю через 70 «седмин» (тобто семиліть, що становить 490 років).

Пророки також передбачали, що на Синові Божому буде Дух Божий, і називали його Божим Помазаником, по-грецьки «Христос» (по-єврейськи — «Месія»). Помазаниками у євреїв називалися первосвященики, пророки, царі, наприклад, Аарон, Саул, Давид тому, що вони були помазані миром і при цьому на них сходив Дух Божий. Таким чином, назву «Христос» надали пророки Синові Божому далеко перед тим, як Він прийшов на землю. Вона означала, що на Синові Божому буде Дух Святий, з Євангелії ми знаємо, що Дух Святий зійшов на Нього під час хрещення.

«Вірую... в Іісуса Христа, Сина Божого».

Багато неправдивих учителів вдавали з себе Христа, Сина Божого. Сам Іісус Христос прорік, що з’явиться після Нього багато лжехристів. Ми ж віруємо і визнаємо за Христа, Сина Божого, тільки Того, Який народився від Діви Марії, що була з роду Давидового, з коліна Іуди, в місті Віфлеємі, і Якому дали ім’я «Іісус». Слово «Іісус» — єврейське, означає Спаситель. Таке ім’я велів дати Христові Архангел Гавриїл і цим вказав, що Христос прийшов спасти людей.

«Вірую... в Сина Божого, від Отця рожденого перше всіх віків».

Перед першим Вселенським Собором один священик в Александрії, Арій, почав неправдиво навчати, що Син Божий не вічно існує, а народився від Отця в часі.

Ми ж віруємо так: Бог Отець вічно існує разом з Сином, а Син вічно — з Отцем, що означає: Син Божий так само вічний Бог, як Бог Отець.

«Вірую... в Сина Божого, від Отця рожденного.. Світло від Світла».

Слова «Світло від Світла» — слова порівняння, нам важко зрозуміти, як народжується Син Божий від Бога Отця. Тому до Символу Віри і введено цей наглядний приклад, що Син Божий народжується від Отця, як промінь від сонця. Сонце і проміння його існують одночасно і неподільно, так само вічно і нерозривно існують Бог Отець і Син Божий.

«Вірую... в Сина Божого... Бога істинного від Бога істинного».

Той самий неправдивий вчитель, священик Арій, погоджувався визнавати Сина Божого «Господом», тільки не істинним Богом, а другим. Ми ж віруємо, що Син Божий такий самий істинний Бог, як і Бог Отець, бо Він вічно існує.

«Вірую в Сина Божого... рожденного, несотворенного».

Зі слів Арія виходило, що спочатку Сина Божого не було, а потім Його сотворив Бог Отець. Ми ж віруємо, що Син Божий не сотворенний, а вічно народжується від Бога Отця.

«Вірую... в Сина Божого... Єдиносущного з Отцем».

Ми віруємо, що Син Божий має ту саму сутність, що й Бог Отець, тобто Він має таку саму Божественну природу, як і Бог Отець, і що ця сутність Божа в них неподільна.

«Вірую... в Сина Божого... через Нього все сталося».

Слова «Через Нього все сталося» означають: «Ним все почало бути». Слова ці до Символу Віри взято з Євангелії від Іоанна Богослова, в якій сказано про Сина Божого: «Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталось, що сталось» (Ін. 1:3). Ми віруємо, що весь світ створений через Сина Божого.

Третій член Символу віри

«Нас раді человєк, і нашего раді спасєнія сшедшаго с нєбєс, і воплотівшагося от Духа Свята і Марії Дєви, і вочєловєчшася».

«Вірую... в Сина Божого... Він для нас, людей, ради нас, і для нашого спасіння з небес зійшов, і тіло прийняв від Духа Святого й Марії Діви, і став людиною».

Це можна переказати так: я вірую, що Син Божий зійшов з неба ради нас, людей, і ради нашого спасіння, і прийняв тіло від Святого Духа і Діви Марії і став людиною.

«Вірую в Сина Божого... що з небес зійшов».

Ті неправдиві учителі, які твердили, що Син Божий, Іісус Христос, був тільки людиною, безумовно так і вірували, що Він з неба не сходив, а народився на землі, як і всі люди.

Ми ж віруємо, що Син Божий вічно існує з Богом Отцем і що на землю Він зійшов з неба, щоб спасти людей. Під «сошествієм з небес» у третьому члені «Символу Віри» потрібно розуміти особливе явлення або прихід на землю Сина Божого, що і було, коли Син Божий народився від Діви Марії, як людина, і жив з людьми в землі єврейській теж як людина.

«…для нас людей». Євреї, коли очікували Христа, то думали, що Христос прийде на землю тільки для самих євреїв, щоб визволити їх від інших народів. Ми ж віруємо, що Христос був обіцяний всім людям, і що прийшов Він визволити не тільки самих євреїв, а всіх людей.

«…і для нашого спасіння». Ті самі євреї, коли очікували Христа на землю, то думали про Нього, що Христос буде на землі царем хоробрим, як Давид, збере військо і завоює інші царства і тоді євреям будуть підкорятися інші народи і пла­ти¬тимуть їм податки. Ми віруємо, що Іісус Христос, Син Божий, приходив на землю не для того, щоб бути земним царем, а щоб дати людям спасіння від гріхів. Це слова Самого Іісуса Христа: «Царство Моє не звідсіля» (Ін. 18:36).

Наше спасіння від гріхів Іісус Христос дав нам Своєю наукою, життям Своїм, смертю Своєю і воскресінням.

«Вірую... в Сина Божого... що тіло прийняв від Духа Святого й Марії Діви» потрібно розуміти: вірую, що Син Божий втілився, прийняв на Себе плоть або тіло людини, від Діви Марії, по дії Святого Духа.

Були такі неправдиві учителі, котрі вважали, що принизливим було б для Сина Божого мати на Собі тіло людини і самі вони вірували, і інших навчали, що Іісус Христос не мав тіла людського, а мав Він тільки сам вигляд тіла, прояв його.

Ми ж віруємо: Іісус Христос, по дії Духа Святого, народився від Діви Марії, як людина, і виховувався, як людина. Це приниження — бути людиною — Син Божий взяв на Себе Сам, з Власної волі задля того, щоб спасти людей через Свої страждання, значить, Синові Божому необхідно було мати тіло людське і в ньому постраждати. Те, що Іісус Христос мав таке тіло, ми знаємо з Євангелії, особливо з історії Благовіщення Діви Марії і Різдва Христового.

Саме слово «тіло прийняв» взяте з Євангелії Іоанна Богослова: «І слово стало плоттю і пробувало з нами» (Ін. 1:14).

«…і став людиною». Вірую, що Син Божий не тільки прийняв тіло, але і став людиною.

Різниця між словами «тіло прийняв» і «став людиною» є слово «тіло прийняв» вказує тільки, що Син Божий прийняв тіло людини. І знайшлись такі неправдиві вчителі, які навчали, що хоч Іісус Христос і мав тіло людське, та не мав душі людської, замість душі людської в тому тілі було Божество Сина Божого.

Але ми віруємо, що Іісус Христос був людиною досконалою, повною, тобто мав не тільки тіло, а і душу людини. Тому й говоримо в Символі Віри «і став людиною», тобто, віруємо, що Син Божий став людиною. Знаємо ми про це зі Слова Божого, де Іісус Христос іменується людиною (1 Тим. 2: 5). Син Божий приходив визволити не тільки тіло, а і душу людську.

Про Діву Марію ми віруємо так: Немовля, Яке народилось від Неї, було одночасно Сином Божим і людиною; тому і Діва Марія по правді називається Богородицею. А ті неправдиві вчителі, котрі не визнають Діву Марію Богородицею, власне не визнають, що Це Немовля Іісус вже під час самого народження було Сином Божим. Діва Марія, що сподобилась бути Матір’ю Господа Іісуса Христа, Сина Божого, через це найближче стоїть до Бога і ми шануємо Її вище всіх святих людей і Ангелів.

Четвертий член Символу віри

Распятаго же за ни прі Понтійстєм Пілатє, і страдавша, і погрєбєнна».

«Вірую... в Сина Божого, Іісуса Христа... Розп’ятого же за нас при Понтійському Пілаті, і страждав, і був похований»

У четвертому члені Символу Віри розповідається про розп’яття і страждання Іісуса Христа.

В книгах Старого Завіту записані пророкування про те, що Христос прийде на землю і буде страждати. Наприклад, цар Давид в 21-му псалмі так змалював розп’яття Іісуса Христа, ніби сам стояв на Голгофі при розп’ятті. В цьому псалмі Давид змалював не тільки муки Христові на хресті, не тільки, як буде глумитись народ над Розп’ятим, але і те, як солдати будуть ділити ризи Його і про одежу Його будуть кидати жеребок (Пс. 21:18-19).

Так само пророкував пророк Ісаія в 53 розділі своєї книги, слова цього кування і досі згадуються в підготовчій частині літургії: «Як овечку на заколення ведемо Його, і як агнець непорочний мовчить перед тим, що стриже його, так і Він не відкриває вуст своїх» (Іс. 53: 7).

Сам Іісус Христос говорив про себе, що «Син Людський не на те прийшов, щоб Йому служили, а щоб Самому послужити і віддати душу Свою за спасіння многих» (Мф. 20:28). Невдовзі після Свого хрещення Іісус Христос у бесіді з Никодимом сказав про себе: «Як Мойсей підняв змія в пустині, так треба бути піднятому Сину Людському». (Ін. 3:14).

За свої гріхи самі люди-грішники повинні були постраждати, але замість них прийняв ці страждання безгрішний Іісус Христос, Син Божий.

Як було розп’ято Іісуса Христа можна довідатися з Євангелії.

У «Символі Віри» згадується, що Іісус Христос був розп’ятий при Понтії Пілаті. Патріарх Іаков, коли перед смертю благословляв своїх дітей, сказав Іуді (четвертому синові), що з його покоління будуть царі серед єврейського народу аж до приходу помазаника Божого. І дійсно, у євреїв були царі з коліна Іуди до часу Христа; під час народження Спасителя був царем в Іудеї Ірод Едомлянин, а коли Христа розпинали — язичник Понтій Пілат — це значить, що пророцтво Іакове збулося.

«Вірую в Сина Божого, Іісуса Христа… і страждав…»Ті неправдиві учителі, які твердили, що Христос тіла і душі людської не мав, так і вірували, що Христос на хресті не страждав, а тільки удавав, що терпить.

Ми віруємо, що Господь прийшов страждати і дійсно страждав, бо Він мав цілковиту нашу людську природу.

«…і був похований».

Ті ж учителі розповсюджували чутки, що Христос не вмер на хресті, а тільки обмер (зімлів), тому й міг після ожити.

Ми знаємо з Євангелії і віруємо, що Іісуса Христа мучили перед розп’яттям, катували на розп’ятті, що Він помер на хресті, і Його поховали, як всіх померлих, родичі й учні.

Смертю своєю Іісус Христос спас тільки тих людей, які беруть участь в Його стражданнях і смерті живою вірою, приступленням до Таїнств і уникненням гріхів.

П’ятий член Символу віри

«І восксєсшаго в трєтій дєнь, по Пісанієм».

«Вірую... в Іісуса Христа, Сина Божого... і воскрес в третій день, як було написано».

Ті неправдиві вчителі, які твердили, що Христос не помер на хресті, не вірували також й у воскресіння Його, не вірували в воскресіння й ті, що вважали Христа простою людиною.

Ми шануємо в Іісусові Христові не тільки людину, але одночасно й Сина Божого, і знаємо, що Він дійсно помер на хресті, тому твердо віруємо, що Він воскрес.

Про воскресіння Христове є пророцтва в книгах Старого Завіту. Цар і пророк Давид, в псалмі 15-му, сказав: «Не залишиш душі моєї в пеклі та не даси праведному Твоєму побачити тління». (Пс. 15:10).

Святий Апостол Петро, після зішестя Святого Духа, в проповіді до народу, пояснює ці слова, що не про себе говорив їх праотець Давид, бо «він і вмер, і поховано Його, і гріб Його в нас до цього дня, а прорік це «про воскресіння Христа» (Діян. 2:29-31).

Іісус Христос під час земного життя неодноразово говорив не тільки про Свої страждання, але й про те, що Він на третій день воскресне. При цьому Іісус Христос порівнював Своє воскресіння з мертвих з тою подією, коли пророка Іону викинула на берег на третій день риба-кит, що його проковтнула. Про те, що воскресіння Христове було на третій день, ми знаємо з Євангелії.

Де і в якому стані був Іісус Христос після поховання і до воскресіння Свого, це коротко змальовано в церковній пасхальній пісні: «У гробі тілом, у пеклі з душею як Бог, а в раю з розбійником і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, усе наповнюючи, як Необмежений».

Слово «як було написано», означає, що про страждання і воскресіння Господа Іісуса Христа було провіщено в Святому Письмі, що і які пророки звіщали, це було з’ясовано раніше.

Шостий член Символу віри

«І возшедшаго на нєбєса, і сєдяща одєсную Отца».

«Вірую… в Іісуса Христа, Сина Божого… І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця».

В шостому члені «Символу Віри» розповідається про вознесіння Господа Іісуса Христа.

Історію Вознесіння Господа ми знаємо з Євангелії і з книги «Діяння Святих Апостолів». Після воскресіння Свого, Господь Іісус Христос протягом 40 днів являвся багатьом віруючим в Нього, а потім вознісся на небо з гори Єлеонської перед учнями Своїми.

Яке значення мають для нас, всіх віруючих, ці дві події — Воскресіння і Вознесіння Господнє, це пояснив нам Сам Господь Іісус Христос на Тайній Вечері. Він так сказав Своїм учням: «Іду приготовити вам місця. І коли піду та приготовлю вам місце, то знов прийду і візьму вас до Себе, щоб де Я, і ви там були». (Ін.14:2, 3).

«Вірую... в Іісуса Христа, Сина Божого... І сидить праворуч Отця».

Слово «праворуч» означає: з правого боку. Весь вираз значить, що Син Божий, Іісус Христос, з Своєю людською природою, після Вознесіння отримав однакову владу і славу з Богом Отцем.

Сьомий член Символу віри

«І пакі грядущаго со славою судіті живим і мєртвим, Єгоже царствію нє будєт конца».

«Вірую... в Іісуса Христа, Сина Божого... І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця»

Ми віруємо, що Син Божий, Іісус Христос, ще раз прийде на землю. Коли Він возносився на небо, Апостоли дивувались цьому, раптом перед ними з’явились два Ангели в білих одежах і сказали: «Мужі Галілейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Цей Іісус, узятий від вас на небо, так само прийде, як бачили ви Його входячого на небо» (Діян. 1:11,).

Сам Іісус Христос під час земного життя навчав, що перший раз Він приходив для того, щоб визволити людей, а другий раз прийде, щоб судити їх. Оце слова Самого Спасителя з Євангелії від Матвія: «Як же прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи, і відлучить їх одних од других, як пастух одлучає овець від козлів» (Мф. 25: 31-32), і далі образно розповів, як відбудеться Страшний суд над людьми.

З цієї бесіди можна зробити висновок, що другий прихід Його буде зовсім не такий, як перший. Другий прихід відбудеться серед повної Божественної слави, і суд відбудеться в присутності всіх святих Ангелів Божих.

Коли відбудеться суд і другий прихід Христа, Господь Іісус Христос не сказав, а пояснив тільки в притчі про 10 дів, що чекали жениха (Мф. 25: 1-13), і що людям не дано знати ні дня, ні години, коли Син Людський прийде

Причина, з якої затримується прихід Христа, полягає у милосерді Божому. Милосердний Господь завжди давав людям час, щоб покаялись, так було і перед потопом, так і зараз Господь дає час, щоб люди у всіх краях пізнали Христову Євангельську науку.

«І Царству Його не буде кінця».

Ці слова про Сина Божого, Іісуса Христа, додані у «Символ Віри» зі слів Архангела Гавриїла до Діви Марії: «І от, зачнеш в утробі і породиш Сина, і даси Йому ім’я Іісус… і царюватиме над домом Іакова во віки, і царству Його не буде кінця». (Лк. 1: 31-33). Тут слід розуміти, що Христос, Син Божий, буде духовно царювати на Страшному Суді.

Восьмий член Символу віри

«І в Духа Святаго, Господа Животворящаго, Іже от Отца ісходящаго, Іже со Отцєм і Сином спокланяєма і сславіма,  глаголавшаго пророкі».

«Вірую… І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином рівнопоклоняємий, і рівнославимий, що говорив через пророків».

У цьому члені говориться, що існує ще Третя Іпостась Святої Трійці, Дух Святий, що Він є Господь, що Він є животворчим, Він сходить від Отця, і необхідно поклонятися Йому і прославляти Його нарівні з Отцем і Сином, і що Дух Святий говорив через пророків.

У Старому Завіті було відкрито, передусім на Синаї, тільки про єдиного Бога, про три Іпостасі були тільки невиразні вказівки. Ім’я Духа Святого згадується в Старому Завіті так: Дух Божий зійшов на Саула при помазанні його на царя, а потім від нього перейшов на Давида. Хто був цей Дух Божий, не сказано.

Діві Марії Архангел Гавриїл говорив: «Дух Святий найде (зійде) на Тебе» (Лк. 1: 35); і знову немає пояснення про Духа Святого. Під час хрещення Господнього Дух Святий явився вже окремою Іпостассю, що відрізняється від Отця і Сина, але хто Він, — тут не знаходимо пояснення. Повністю пояснив, хто є Дух Святий, Сам Іісус Христос на Тайній Вечері, щоб втішити учнів. Він сказав їм: «Я ублагаю Отця, і іншого Утішителя дасть вам… Духа правди (Ін. 14: 16, 17). Коли ж прийде Утішитель, що Я пошлю вам від Отця, Духа правди, Який від Отця ісходить, той посвідчить за Мене» (Ін. 15: 26). З цих слів Господа Іісуса Христа ми бачимо, що Дух Святий є така сама Іпостась в Святій Трійці, як і Друга, тобто Син Божий, як Син Божий під час Його життя на землі був втіхою для Апостолів, так, коли Він відійшов від землі, Дух Святий явився «іншим», але таким самим Утішителем. Отже, Дух Святий, як і Син Божий є «Господь», і має Божественну сутність.

«Вірую… в Духа Святого… що від Отця походить».

Про Сина Божого ми віруємо, що Він вічно народжується від Бога Отця, про Духа Святого ми знаємо тільки, що Він «ісходить» також від Отця. Це нам відкрив про Духа Святого Сам Господь Іісус Христос в останній бесіді Своїй з учнями, перед Своїми стражданнями; так ми про Нього і віруємо. Яка різниця в словах: «Син Божий народжується від Отця», а «Дух Святий ісходить від Отця», нам про це в Слові Божому не відкрито.

«Вірую в Духа Святого... що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий».

Поклонятися Духові Святому і прославляти Його повинні нарівні з Отцем і Сином, так повелів виславляти Сам Іісус Христос, коли сказав учням, щоб вони хрестили всі народи «в ім’я», тобто на славу, «Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28: 19); значить, слава всім Трьом Особам мусить бути однакова.

Дух Святий є «Животворчий», тобто дає життя, оживляє. Цю дію Духа Святого треба віднести не тільки до природи видимої, тілесної, але, передусім, до душі людської, душі людинигрішника.

Дух Святий оживляє, обновляє, пробуджує до праведного життя.

Коли Дух Святий зійшов на Апостолів, Він освітив їх розум, оживив в серцях їх любов до добра і укріпив їх силу.

«Вірую…, в Духа Святого… що говорив через пророків».

Дух Божий сходив на Саула, на Давида, при помазанні їх на царство, на пророків Божих — Мойсея, Самуїла, Ілію, Єлисея та інших, на первосвященика Аарона і просвіщав їх.

Тому пророки, як їм провіщав Дух Святий, розуміли не тільки сучасне, тобто те, що було при них, але і прийдешнє, і в своїх книгах пророкували про прийдешні події, найперше про прихід Христа. Це й означають слова «Символу Віри», що Дух Святий «говорив через пророків».

Духа Святого Бог подає не тільки пророкам і Апостолам, але й усім нам, що вірують в Нього. Дари Свої, або Свою силу Дух Святий дає нам по нашій молитві і, передусім, в Святих Таїнствах. Серед багатьох молитов є молитва і до Духа Святого, в ній ми просимо Його вселитися в нашу душу і очистити її від всякої нечистоти, молитва ця починається словами: «Царю Небесний».

Дев’ятий член Символу віри

«Во єдіну, Святую, Соборную і Апостольскую Церковь».

«Вірую... во Єдину, Святую, Соборную і Апостольську Церкву».

Слово «Церква» має два значення. Церквою ми називаємо будівлю або дім, в який збираємось на молитву Богові. Церквою називаються і всі віруючі разом, спільнота віруючих в Христа. В дев’ятому члені говориться не про церковну будівлю, а про людей, що вірують в Іісуса Христа. Переказати цей член можна так: вірую, що Господь Іісус Христос установив на землі громаду віруючих в Нього, що таку громаду Він установив одну, що вона є громадою святою, соборною і, нарешті, Апостольською.

Якою громадою є Церква? Її початок і остаточне установлення

В притчі про сіяча і насіння (Мф. 13:1-43) Господь Іісус Христос порівняв себе з сіячем, а науку Свою з насінням, котре сіяч сіє на землю, щоб воно принесло плід свій. З притчі видно, що будуть люди, котрі не приймуть цієї науки, інші ж приймуть її. І як насіння спочатку випускає коріння в землі, так і наука Христова діє не зовні людини, а в серці його. «Не приходить Царство Боже так, щоб його можна було постерегти… Царство Боже у вас усередині» (Лк. 17:20-21), сказав Христос фарисеям, що звернулися до Нього з запитанням.

Тому Церква Христова не є світською установою, вона — зібрання духовне, скликане Словом Христовим з людей, що прийняли науку Іісуса Христа.

Натовп народу єврейського ходив за Іісусом Христом, і Він бачив, що народ цей зморився і був розсіяний, як вівці, що не мали пастиря. (Мф. 9:36). Таке саме розсіяння передбачив Іісус Христос і серед Своїх Апостолів, тільки розсіяння короткочасне, на час страждань і смерті Його. Але Господь Іісус Христос ніяким чином не хотів назавжди залишити віруючих в Нього, «як овець без пастуха», в такому самому розсіяному вигляді і безпородному стані. Він хотів укласти з них громаду віруючих у Нього, Церкву Свою на землі. Так, коли Апостол Петро висловив віру свою в Іісуса Христа, то Спаситель похвалив цю віру і сказав: «На цім камені Я збудую Церкву Мою, і ворота адові (пекла) не осилять її» (Мф. 16:18).

У бесіді Своїй з іудеями, після зцілення сліпого з народження, Іісус Христос порівнює віруючих в Нього з вівцями одного овечого двора, а Себе з пастухом цих овець: вівці слухають голосу пастуха свого, а пастух віддає душу свою за овець (Ін. 10:1-16).

Все, що сказав у слові Своєму, Господь виконував і на ділі. Ще на самому початку Своєї проповіді з багатьох учнів, що слухали Його, Іісус Христос обрав 12 і назвав їх Апостолами. Це й була Церква Христова в самому її початку. Віруючих у Христа швидко збільшувалось, а, значить, зростала і Церква Його. Але вона тоді не була цілковито впорядкована, «бо не було ще на них (віруючих) Духа Святого, тому що Іісус не був ще прославлений» (Ін. 7:39).

У бесіді з Апостолами на Тайній Вечері Господь Іісус Христос обіцяв їм послати від Отця іншого Порадника, Духа Святого, «щоб був з ними на віки». Після воскресіння Свого Христос повелів Апостолам не виходити з Ієрусалиму, а чекати обіцяного від Отця Святого Духа. «Ви приймете силу, як зійде Святий Дух на вас, і будете Мені свідками... і до краю землі» (Діян. 1:8), сказав Іісус Христос Апостолам під час Свого вознесіння, тому Апостоли ще деякий час не виступали на проповідь Христа. В день П’ятидесятниці зійшов на Апостолів і на інших віруючих Дух Святий і дарував Церкві Христовій всю повноту Божественних сил для наступного вдосконалення і розвитку.

Церква Христова є громадою духовною, що складається з людей, котрі прийняли віру Христову, і заснована вона на землі Самим Іісусом Христом, а завершена Духом Святим.

Продовження....

Пошук

Календар

«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Архів записів

Наші партнери

res.160011.0.1376b8cb285f4fe2ea8361c3cfaa9348.1874466166