Думка про те, щоб навернути до
віри у Бога більше діточок та молоді ніколи не залишала настоятеля
Свято-Михайлівського храму села Біличі отця Павла. А коли уже після
проголошення Незалежності України зовсім іншим стало ставлення до церкви, у
2000 році разом із однодумцями організував недільну школу у селищі Жовтневому,
яка функціонує й дотепер. На той час спеціальної літератури майже не було.
Дітям важко сприймати книги без малюнків та тлумачень. Це й спонукало взятися
за написання та впорядкування книжок на релігійну тематику. Підтримку в цій
справі найперше отримав від старшого брата, на той час благочинного
Нововолинської округи Віктора Мельника, який усі роки свого життя пов’язав з
церквою та літе6ратурою, складаючи сонети.
Першою книгою Павла Мельника
стала дитяча збірка «Благослови, душа моя, Господи».
-Я щиро вдячний учительці з
багаторічним досвідом Любові Дарчич, - каже отець Павло, - яка не лише схвалила
мій задум, а й погодилася бути літературним редактором моїх книг.
З часом побачили світ гарно
ілюстровані видання «Тлумачний молитвослов», «Двадцять п’ять бесід про
найголовніше», дитячі оповідання «Хіба не чудо».
- Хоча початком творчості можна
вважати «Молитвослов», - пригадує Павло Мельник, - який я видав ще 1992 року.
Його мені видрукували в Іваничівській районній друкарні на звичайнісінькому
газетному папері у м’якій палітурці.
Тоді ще священикам забороняло
займатися подібною справою. Але на той час отець Павло, беручи за приклад брата
Віктора, назбирав уже чимало рукописних варіантів майбутніх книг.
Якщо перші книжки Павла Мельника видавалися
мізерними тиражами, бо, як правило, вкладав у це власні кошти і роздавав
літературу учням недільної школи, дарував знайомим і друзям, то з часом його
творчість стала, як кажуть, затребувана. І не лише в нашій області, а й за її
межами і навіть в іншій державі. – сусідній Білорусі. Там також відкрилися
недільні школи, і діти потребували цікавої і доступної літератури.
Отець Павло часто їздить зі
своїми парафіянами до Почаївської лаври. До речі, у нього з священиками цього
великого і знаного храму давно склалися щирі, доброзичливі стосунки. Монахи
підтримують його видавничу діяльність, дають книгам хорошу оцінку і залишають
для реалізації прихожанам та паломникам. Не минає такі поїздки для Павла
Мельника безслідно. Бо для того, щоб прихожани його храму, учні недільної школи
знали історію святих місць, написав і виготовив буклети про джерело святої
Анни, Стопу Божої Матері, життя Преподобного Іова, інші святині Лаври.
Великим попитом користується у
дітей видана наприкінці 2009 року книжка «Струмочки із Християнського джерела»,
у якій зібрані короткі оповідки про християнські цінності, життя святих,
значення церковних обрядів. Є тут також доступне трактування основних
дванадцятьох свят. А ще – сценарій для проведення масових заходів. Вміщено
чимало духовних пісень та музики. Між іншим, отець Павло разом з донькою
Людмилою, яка навчається у волинському національному університеті на музичному
відділі і є регентом в одному із храмів Білорусії, бо вийшла туди заміж за
священика, випустили аудіо-диск із двадцяти духовних пісень, 15 із яких – його
власні.
Київську духовну семінарію
закінчив і син Павло, який зараз живе у Києві і несе слово Боже до прихожан
Свято-Михайлівської (Чорнобильської) церкви. Він закінчив також ужгородську
філософсько-богословську академію імені Волошина.
Багато років керує хором у
храмі села Білич матушка Світлана, котра свого часу закінчила Володимир-Волинське
духовне училище при єпархії. Вона – надія і опора не лише для чоловіка Павла, а
й для дітей та маленького онука Іванка.
Затишна домашня атмосфера
сприяє творчості отця Павла Мельника, який вже видав 20 книг, 17 з них –
написані ним особисто. Має готовими до друку ще 9ев’ять нових видань про віру в
Бога і церкву. Бо це – поклик його душі, окрилений Божим благословенням.
Валентина ПЕТРОЩУК.
| 
