Щороку українці відзначають річницю від дня народження великого сина України, геніального поета Тараса Шевченка. Кожному народові Господь дав таку велетенську постать, яка була б і зорею, і творцем, і духовним батьком – для нашої нації нею став Великий Кобзар.

За доброю традицією вихованці Недільної школи Свято-Михайлівського храму готуються до свята вшанування Тараса Григоровича Шевченка під пильним керівництвом вчителів: Любов Григорівни, Анни Григорівни, Людмили Миколаївни, Віти Володимирівни, Галини Степанівни. Розпочинали свято найменші вихованці школи, група «Перлинка», яких підготувала Могіль Людмила Миколаївна. Продовжили вечір старші вихованці Недільної школи, у виконанні яких прозвучали відомі твори поета такі, як: «Тополя», «І золотої й дорогої», «Сестрі», «Мені тринадцятий минало», «Якби ви знали, паничі», «Заповіт» і багато інших. Також у виконанні дітей прозвучали твори, які давно вже покладені на музику: «Думи мої, думи мої», «Зоре моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати». Одна із менших учасників, дівчинка Катруся, виконала на скрипці музичний твір «Зацвіла в долині», а твір «Реве та стогне Дніпр широкий» прозвучав у виконанні і учасників, і гостей свята. Проте солістом став духовний наставник отець Павло, голос якого змушує тремтіти усіх від задоволення почутого.

І як би не віддаляв нас час, Великий Кобзар житиме завжди поруч з нами: у наших думках, надіях, серцях, пам’яті. Слова написані у «Заповіті»: