|
 Коли минуло
п’ятдесят днів, усі учні Іісуса разом з Матір’ю Божою та деякі святі жінки й
іудеї, які ввірували в Нього, зібрались в одному домі на Сіонській горі –
всього близько 120 осіб. Як завжди, вони молилися і чекали зішестя Святого
Духа, як обіцяно було Господом. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова
зірвалась, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явились їм язики
поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони
сповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти
давав.
У цей час був
іудейський празник П’ятидесятниці, встановлений в пам’ять дару іудеям закону на
горі Сионський, і в Єрусалимі з цієї нагоди перебувала сила людей з різних
країн. Почувши незвичайний шум у повітрі, люди почали сходитись до будинку, де
були апостоли. Вони почали дивуватись, бо кожен із них тут почув, що вони
розмовляли їхньою власною мовою.
Усі
збентежилися та й дивувалися, та й казали один до одного: «Хіба ж не галілеяни
всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує власну мову, що ми в ній
народилися? Парфяни та мідяни, та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та
Каппадонії, Понту та Азії, і Фрігії, та Памфілії, Єгипту й Лівійських земель
край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби – усі чуємо
ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!» І всі ж виходили з
дива, і безрадні були, і говорили один до одного: «Що ж то статися має?» А інші
казали, глузуючи: «Вони повпивались вином молодим!» (Діян. 2:7-13). Тоді
апостол Петро став перед людьми та промовив до них: «Мужі іудейські та мешканці
Єрусалима! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! Бо не п’яні
вони, як ви думаєте, ‑ бо третя година дня, а це те, що пророк Йоіл передрік»
(Діян. 2:14-16).
Далі Петро
став їм роз’яснювати, що той Іісус, якого вони розп’яли, ‑ є Син Божий, Месія,
про Якого говорили пророки, що Він воскрес, чого свідки всі ми. Правицею Божою
був вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, якого злив Він на
учнів Своїх. Отож, нехай увесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і
Христом учинив Бог Його, Того Іісуса, що Його розп’яли ви. Коли вони почули це
від Петра, то серцем розжалобились та й почали питати Петра та інших апостолів,
що їм треба робити.
Бог Отець
послав до нас Сина на землю; Бог Син навчив нас любити Бога і ближніх,
постраждав на хресті за гріхи людей, воскрес і вознісся на Небо, обіцяючи учням
Утішителя (Духа Святого); тепер Цей Дух Святий зійшов на учеників і наповнює
Христом Церкву.
Дух Святий
зійшов на апостолів не лише для того, щоб просвітити та надихнути їх на труди
та подвиги. Він зійшов, щоб залишитися в Церкві Христовій до кінця віків.
Апостоли не тільки отримали право і владу роздавати дар Духа Святого віруючим,
але й передавати те право своїм наступникам: єпископам, священикам, а ті своїм;
і так у Нашій Церкві ця спадковість триває й донині. Тому наша православна
Церква має найтісніший зв’язок з Христом та апостолами. Наша Церква – це діло
Боже, це діло Христа і Святого Духа. Церкву нашу ми не створили, а отримали її
у спадщину від Христа і Духа Святого, від апостолів, від отців і вчителів
Церкви. Наша православна віра – це віра апостолів, віра святого князя
Володимира, при якому наші предки прийняли її зі Сходу, від греків. Потрібно
берегти і цінувати нашу віру…
Празник цей ще
називається «Зеленими святами», бо зелене – то барва відновленого життя і
зростання.
Тропар свята: Благословенний, Ти, Христе Боже наш, що рибалок премудрими показав, зіславши їм
Духа Святого і ними увесь світ уловив, Чоловіколюбче, слава Тобі.
|
