|
 Немає на нашій землі жодної хати де не було б на стіні
образа святителя Миколая. Немає душі, що не горнеться до цього великого
Святителя. Святий Миколай для нас, християн, з дваніх-давен – правдиве правило
віри та уособлення сумирності. Кожна християнська душа любить його і
звертається до нього зі своїми потребами, бо серце чує і знає, що він колись,
за свого життя, був добродієм для християн, отож і сьогодні він може подати нам
руку допомоги в нашій біді.
Святий Миколай народився в місті Патарі, в Малій Азії,
від благородних, правовірних і багатих батьків – Феофана і Нони, близько 280
року, за царювання Валеріна. Батьки його сповідували християнську віру. Микола
уже змалку був набожним. З віком він виявляв схильність до суворого стримування
і полюбляв бути на самоті. Вихований у страху Божому, він завжди уникав
мирських веселощів, любив бути в храмі Божому і зрештою відцурався мирського
життя і прийняв чернечий чин. Після смерті своїх батьків Микола роздав свою
спадщину бідним людям, а сам вирушив до Палестини поклонитися святим місцям.
Після подорожі повернувся в м. Патар, де єпископом був його дядько. Той
запропонував йому прийняти сан священика.
Відтоді святий Миколай допомагав усім, хто потребував
його ласки. Своїми молитвами він утихомирює бурю на морі, рятує хворих і без
ліку творить добрі діла. За такий великий і ревний труд від одержав сан
архієпископа в місті Мірах. Він не пишався тим, що посів таке високе становище
в Церкві Христовій. Навпаки, він носив простий одяг, їв один раз на день, не
прагнув до розкоші, пив лише воду, не досипав ночей, молячись. Усіх його чеснот
не можна перелічити і переказати, бо їх безліч. Двері його серця були відчинені
для всіх, хто може з вірою просити його допомоги, а він нікому не відмовляє в
пораді і дарує втіху.
Під час гоніння в Римській імперії на Церкву Христову
за царювання Діоклетіана і Максиміана, святитель Миколай був схоплений і
кинутий до в’язниці. За царювання Константина Великого святий Миколай був
визволений з тюрми і повернувся до свого приходу.
У 325 році св. Миколай був присутній на першому
Вселенському Соборі, де ревно захищав Православну Церкву.
У грудні 343 року великий святитель помер. Тіло його
було поховане в соборному храмі міста Мір.
У VII ст. святий Андрій Крітський написав хвалебні
вірші святому Миколаю, називаючи його великим чудотворцем. У VIIІ ст. Іоанн
Дамаскін, у ІХ – Феофан і Візантій на честь чудотворця Миколая склали багато
хвалебних пісень, які нині співають на Богослужінні.
За царювання Алексія Комнина (1081-1118) в 1087 р. по
Р.Х. нетлінні мощі святителя Миколая були перенесені у місто Бар у південній
Італії. Це сталося після того, як варвари захопили Лікійське місто Мір і спустошили його. Пресвітеру з міста Бар уві
сні Миколай заповів перенести мощі з міста Мір у місто Бар. Коли пресвітер
розповів про це людям, близьким до Церкви, ті дуже зраділи великому дару
Божому. Вони відправили знатних людей і священиків на кораблі в місто Мір, де
відшукали раку з мощами і перенесли її на корабель. При цьому дуже багато людей
зцілилося. 11 квітня вони вирушили з Мір, а 9 травня прибули в Бар. Жителі
міста вийшли зустрічати корабель зі свічками і з піснями. Вони з радістю і
честю прийняли свят мощі угодника Божого і поклали їх у церкві Іоанна Предтечі.
У той час місто Бар було під управлінням
Константинопольського патріарха, і жителі його сповідували віру Православної
східної церкви. В ХІІ ст. нормани завоювали всі грецькі поселення в Італії.
Папи, перебуваючи в добрих стосунках з норманами, утвердили в Греко-італійській
церкві свою владу. Замість влади Константинопольського патріарха, замість
грецької ієрархії і Богослужіння почали вводити латинську. Ця зміна сталась
через сто років після перенесення мощів чудотворця Миколая.
Вдячні жителі міста Бар побудували на честь чудотворця
Миколая чудовий кам’яний храм, встановили золоту раку. На третій рік після
перенесення мощей, зібравши з навколишніх міст архієреїв і священиків, при
великій кількості людей урочисто перенесли мощі святого Миколая з церкви Іоанна
Предтечі в новозбудований храм і поклали в приготовлену раку в олтарі.
Перенесення мощей св. Миколая святкується 9 травня
(ст. ст.).
У Київській Русі празник перенесення мощей святителя
Миколая з Мір у Бар встановлений за Київського митрополита Іоанна ІІ і
Київського князя Всеволода (1078-1093).
У своїх піснях на честь св. Миколая Церква співає: «На
висоту чеснот підніс ти себе і славним чудотворцем у Мирях явився; почиваючи
тілом у Барі, духом ти всюди одвідуєш вірних і всіх із біди визволяєш, достойно
честь приймаючи, між святителями прославлений, угодниче Христовий».
Тропар свята: Правилом віри і образом лагідності,
учителем повздержності явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього
придбав ти смирення високе, убогістю – багате, отче, священноначальнику Миколаю.
Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
| 
