За царювання Льва VІ Філософа (886-911), у 910 році, під час вторгнення сарацин до Грецької імперії, св. Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній, перебуваючи першого жовтня (за старим стилем, 14 – за новим) в Константинопольському храмі, де зберігалася риза Богородиці, під час всенощного недільного співу побачили в повітрі чудесне з’явлення Пресвятої Діви Богородиці в оточенні пророків, Апостолів і Ангелів. Вся осяяна сонячним світлом, Вона молилася за грішників і покривала християн чесним своїм омофором. Побачивши це з’явлення, Андрій запитав свого учня Єпіфанія: «Бачиш брате, царицю і Богиню всіх, яка молилася за весь світ?» ‑ «Бачу, святий отче, і жахаюсь», ‑ відповів йому Єпіфаній. З’явлення було прославлене спочатку тими, що молились в храмі, а згодом в усьому Константинополі.

Мешканці Константинополя почувши про це явлення, зраділи, що Бог молитвами Заступниці визволить всіх від біди, яку заподіяли їм вороги, що вдерлися в їхню імперію. І справді, невдовзі після з’явлення ворогів Церкви було переможено.

Прославляючи свою небесну Заступницю, Церква співає: «Сьогодні ми, православні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Божа Мати, явленням і, здіймаючи очі до Твого пречистого образу, уклінно просимо: покрий нас чесною Твоєю покровою й визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа, Бога нашого, щоб спас душі наші».

«Величаємо, Тебе, Пресвята Діво, і шануємо покрову Твою святу, бо Тебе бачив святий Андрій у церкві, як за нас Ти Христу молилася».

Це свято велике, тож, окрім Божої служби, Православна Церква служить акафіст Покрову Богоматері. В акафісті часто повторюються слова: «Радуйся, Радосте Наша, покрий нас від всякого зла чесним своїм омофором». Омофором називається довга широка тканина, прикрашена хрестом, яку носять єпископи під час богослужіння. Омофор оперезує їхні рамена і звисає додолу. Омофор знаменує собою особливу благодать Божу, якою наділений єпископ і те, що він турбується про всяку людину, яка заблукала чи відстала від церкви.

На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали Покрову своєю покровителькою.

Існує переказ, що після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі 1775 року козаки, які пішли за Дунай, під ласку турецького султана, на еміграцію, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови.

Час святкування Покрови – це був саме сезон сватань та весіль. Дівчата, яким уже надокучило дівувати, молилися: «Свята Мати, Покровонько, накрий мою голівоньку хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою».

Люди примічали погоду: якщо на Покрову вітер віяв з півночі, то це знак, що зима буде холодна і з великими снігами, а як з півдня – то тепла.

Покров Божої Матері для Православної Церкви засвідчують спогади про різні випадки благодатної допомоги Матері Божої віруючим, які були в нашому краї. Можна, скажімо, пригадати заступництво Почаївської Божої Матері.