Батьки Діви
Марії, праведні Іоаким і Анна, будучи бездітними, сумували й не раз, гірко
плачучи, молили Бога, щоб Він дав їм дитя, і при цьому склали обіцянку, що
віддадуть те дитя до Єрусалимського храму на служіння Богові. Тож зглянувся
Господь над горем праведників, дав їм доньку, і назвали її Марією. Не встигли
батьки натішитися своєю дитиною, як минуло дівчинці три роки і треба було
виконати дану Богові обіцянку ‑ відвести
Її до храму Єрусалимського.
Урочистим і
гарним був той похід. Іоаким і Анна скликали в Назарет своїх родичів, запросили
багато дівчат. Одягненні в найкраще вбрання, із свічками в руках, дорослі
дівчата поволі йшли попереду та співали побожні пісні. За ними йшла трирічна
дівчинка Марія, а за Нею вже батьки, родичі та багато людей. Первосвященику
Захарію було дано знати від Духа Святого, що до храму має прийти майбутня Матір
Божа, і він разом зі священиками в пишному вбранні вже чекав Діву на парапеті,
до якої вели п’ятнадцять сходинок. На першу сходинку батьки поставили маленьку
Марію, а далі Вона пішла вже сама прямо до первосвященика Захарія. Архієрей
взяв Богообразну Откровицю за руку і, натхненний від Духа Святого, провів Її до
найголовнішої частини храму, в так зване Святеє Святих, куди в стародавні часи
вносивсь з духовною веселістю Кивот Божий. Туди, по закону, було дозволено
входити тільки одному архієрею один раз на рік, притому з жертовною кров’ю, яку
він приносить за себе і за людські провини (Євр. 9:7).
Дивувались
всі, хто був тут, а в церковних піснях сказано, що навіть ангели дивувалися, як
Діва увійшла в Святеє Святих.
Пресвятая Діва
не лише один раз ввійшла в Святеє Святих на введення, але під час свого
перебування в храмі Вона завжди входила туди, що було заборонено навіть під
страхом смерті, первосвященику.
Діва Марія
залишалась при храмі, де згодом під опікою первосвященика й священика дістала
досить високу освіту й гарне побожне виховання і навчилась різних ручних робіт.
Пресвята Діва
Марія прожила в храмі Єрусалимському майже дванадцять років.
Настав час,
коли Марія мала залишити храм і, як інші дівчата, вийти заміж. Вона пояснила первосвященику
і священикам, що Вона від зачаття Свого посвячена батьками єдиному Богу і Сама
дала обітницю зберегти вічно Свою непорочність, і тому не може вийти заміж.
Отож для
нетлінного збереження непорочності під чином шлюбу Св. Діва в 15 років Свого життя,
за порадою згодою священного Собору, була заручена зі своїм родичем праведним
Іосифом, який дав обітницю зберегти дівочу честь Марії, вважаючи себе мнимим Її
чоловіком і мнимим батьком Іісуса Христа. Таким чином Вона переселилась із
храму в Назарет, у будинок праведного Іосифа.
На згадку про
Введення Пресвятої Богородиці у храм Єрусалимський, 21 листопада (4 грудня за новим стилем) Церквою
запроваджений празник. Згадку про це свято можна знайти в переказах
Палестинських християн IV ст., де оповідається, що царицею Єленою був побудований
храм Введення Богородиці.
На прикладі
Богоотців Іоакима і Анни, які посвятили свою дочку з юних літ Богу, ми бачимо,
що християнським батькам потрібно з ранніх літ виховувати дітей благочестивими.
Ознайомлення дітей із Божественним і святим словом Церкви і Слова Божого і
святим словом Церкви і Слова Божого допомагає їм стати чуйними, добрими людьми.
Введення у
храм Богородиці є великий, вселенський двунадесятий празник.
Тропар свята:
Сьогодні початок Божого змилування і провіщення про спасіння людей. В храмі
Божому Діва велично з’являється і про Христа всім сповіщає. Їй же і ми голосно
заспіваємо: радуйся здійснення Божого піклування.
|
